Андрію Коболєву було 35, коли за ініціативи прем’єр-міністра Арсенія Яценюка він очолив найбільшу компанію України — державну напів-монополію Нафтогаз.
З тих пір через Україну пройшло сотні мільярдів кубометрів російського газу, змінився президент і стоїть на виході третій уряд, але Коболєв, який регулярно потрапляє до списків чи то найкращих, чи то найненависніших реформаторів країни, залишається в сідлі. Чи надовго? І чи є життя поза стінами Нафтогазу?
В інтерв’ю Володимиру Федорину Коболєв розповів про те:
— В чому його секрет виживання в їдкому середовищі українського політикуму;
— Що він вважає своїми головними перемогами та поразками на чолі Нафтогазу;
— Хто винний у тому, що Україна досі не виборола енергетичну незалежність;
— Навіщо йому пропонували порозумітися з Ігорем Кононенком;
— Чи можна помирити споживачів з ринковою ціною на газ;
— Що мав на увазі Ігор Коломойський, коли говорив про нього як про майбутнього прем’єра.
